Батькам

Підготовка до школи

Нова українська школа

Головна мета – створити школу, у якій буде приємно навчатись і яка даватиме учням не тільки знання, як це відбувається зараз, а й вміння застосовувати їх у житті. НУШ – це школа, до якої приємно ходити учням. Тут прислухаються до їхньої думки, вчать критично мислити, не боятись висловлювати власну думку та бути відповідальними громадянами. Водночас батькам теж подобається відвідувати цю школу, адже тут панують співпраця та взаєморозуміння.

Реформа НУШ розрахована на роки, адже неможливо швидко змінити освітню традицію, що плекалася в Україні протягом десятків років. Проте зміни вже розпочались, і Міністерство освіти і науки робить усе, аби вони були невідворотними. Зокрема, у вересні 2017 року було ухвалено новий закон “Про освіту”, який регулює основні засади нової освітньої системи. На черзі–ухвалення нового закону “Про загальну середню освіту”, в якому буде більш детально розкрито зміни, та затвердження нового Державного стандарту початкової освіти.

Основні засади реформи шкільної освіти викладено вКонцепції Нової української школи. Там ви знайдете інформацію про цінності реформи (як-от орієнтація на учня, педагогіка партнерства, справедливе фінансування тощо), основні компетенції та візію, яким має бути випускник НУШ. Коротко про це також можна прочитати нижче. Також для інформування про перебіг реформи та її ключові позиції було створено сайт«Нова українська школа»у партнерстві з громадською організацією «Смарт освіта».

ЩО ЗМІНЮЄТЬСЯ ДЛЯ УЧНІВ?

Мета НУШ–виховати інноватора та громадянина, який вміє ухвалювати відповідальні рішення та дотримується прав людини.

Замість запам’ятовування фактів та визначень понять, учні набуватимуть компетентностей. Це–динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність. Тобто формується ядро знань, на яке будуть накладатись уміння цими знаннями користуватися, цінності та навички, що знадобляться випускникам української школи в професійному та приватному житті.

ЩО ЗМІНЮЄТЬСЯ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ?

Учитель – це людина, на якій тримається реформа. Без неї чи нього будь-які зміни будуть неможливими, тому один з головних принципів НУШ–умотивований учитель. Це означає, що наша мета–сприяти його професійному та особистому зростанню, а також підвищувати його соціальний статус.

Щоб навчати по-новому, вчитель повинен отримати свободу дій– обирати навчальні матеріали, імпровізувати та експериментувати. Цю свободу дає новий закон «Про освіту».

ЩО ЗМІНЮЄТЬСЯ ДЛЯ БАТЬКІВ?

Один з принципів Нової української школи – партнерство, у тому числі між школою та батьками. Батьки можуть створювати свої органи громадського самоврядування, а отже – впливати на освітній та виховний процеси. Співпраця між усіма учасниками освітнього процесу – учителів, учнів, адміністрацій та батьків – наріжний камінь, який допоможе досягти всіх інших результатів. Адже тільки так можливо втілити головну мету: змінити освітнє середовище, впровадити навчання для життя.

Щоб правильно організувати процедуру тестування та уникнути можливих помилок, а такожперевірити себе як експериментатора, пропонуємо поради:

1. Запропонуйте дитині завдання у формі спільної гри. Це дозволить зняти зайве напруження, викличе довіру довас, зробить ситуацію природнішою. Дитина може захопитися процесом і не переживатиме приводу можливих помилок та оцінки її компетентності.

2. Створіть сприятливі умови. Перевірте чи зручно дитина сидить, чи достатньо тихо та світло в кімнаті, чи не відволікає її щось від роботи.

3. Переконайтеся, чи дитина добре почуваєть­ся (нагодована, бадьора, в міру спокійна).

4. У процесі тестування зберігайте нейтралі­тет: не піддавайтеся на провокаційні прохання дитини підказати або зробити завдання за неї.

5. Похваліть дитину за успішно виконане завдання, підтримайте, якщо у неї виникли сум­ніви.

6. Не виправляйте помилок. Закінчуйте ро­боту на позитивній ноті незалежно від резуль­татів. У розв'язанні останнього завдання ви можете підказувати дитині, але бали за це завдан­ня не ставте.

7. Давайте завдання невеликими блоками (не більше ніж 30 хв) з перервами. Намагайтеся до­тримуватися схеми: «легкі, важкі, легкі, відпо­чинок». У цьому випадку ви зведете до мінімуму помилки, які дитина може зробити через пере­напруження.

Ви повинні пам'ятати про деякі об­меження щодо тестів:

1. Психологічні тести не мають оці­нок «добре», «погано». Найбільше, що може дати тест, - це можливість по­рівняти рівень розвитку дитини з іншими за цією ознакою, теоретич­но - з дітьми того самого віку та статі.

2. В основі тестів лежить вірогід­ність, тому висновків на 100 % робити не можна.

3. Людина - істота цілісна. Не можна виривати її окремі риси з контексту та за результатами однієї про­веденої анкети робити висновок про особистість загалом.

4. Будь-який результат - це інфор­мація, яку можна використати з різною метою. Не навішуйте ярликів («у ди­тини погана пам'ять»), а намагайтеся допомогти дитині розвиватися.

Тест 1

Дає змогу визначити, наскільки у дитини розвинені вольові звички - стійкі способи саморегуляції діяльності (трудової, навчальної) та спілкування. Вони є основою довільного запам'ятову­вання, уваги, навичок мислення.

1. Чи достатньо сформовані у дити­ни гігієнічні навички (чистить зуби вранці, миє руки перед їжею)?

а) робить завжди сама, без нагадування;

б) робить завжди, але інколи треба нагадувати;

в) без спеціального нагадування не робить.

2. Чи допомагає дитина вдома по господар­ству (миє посуд, прибирає постіль, накриває на стіл)?

а) робить постійно;

б) робить часто;

в) робить дуже рідко.

3. Чи є у дитини стійкі навички самообслу­говування (може сама собі приготувати бутер­брод, одягнутися відповідно до погоди, зав'яза­ти шарф)?

а) є достатньою мірою;

б) є деякі;

в) немає.

4. Чи вміє дитина утримувати увагу досить тривалий час (15-20 хв), коли знаходиться сама (у читанні вголос, малюванні, грі)?

а) дуже часто вміє;

б) вміє зрідка;

в) не вміє.

5. Чи здатна дитина керувати своїми бажан­нями (не їсть перед їжею цукерок, хоч вони їй доступні; не капризує, коли старші щось забо­ронили)?

а) уміє достатньою мірою;

б) уміє тільки зрідка;

в) не вміє.

6. Чи вміє дитина поводитися за столом (пра­вильно сидить, охайно їсть)?

а) як правило, вміє;

б) вміє, але робить далеко не завжди;

в) не вміє.

7. Чи є у дитини більш-менш стійкі інтере­си: слухання музики, малювання, заняття мова­ми, конструювання, ліплення з пластиліну?

а) всі досить стійкі;

б) інтереси є, але весь час змінюються;

в) наявні інтереси відсутні.

8. Чи вміє дитина поводитись у суспільстві (не перебиває старших, без нагадування вітаєть­ся, прощається, дякує)?

а) вміє;

б) вміє, але інколи доводиться нагадувати;

в) не вміє.

9. Чи дотримується дитина певного режиму дня (часу прогулянки, їжі)?

а) як правило, так;

б) взагалі дотримується, але інколи порушує

в) ні, не дотримується.

10. Якщо дитина ставить запитання, чи зав­жди вона вислуховує відповіді?

а) як правило, з цікавістю вислуховує пояснення;

б) інколи, відповідаючи на запитання, не слухає, відволікається;

в) інколи запитує просто так, не потребуючи відповіді.

11. Чи прибирає за собою іграшки після гри, альбом після малювання, книжки, зошити після читання, письма?

а) завжди прибирає;

б) завжди прибирає після нагадування;

в) не прибирає.

Аналіз результатів

Перший варіант відповіді(а)в кожному за­питанні -3 бали,другий(б) -2 бали,третій(в) - 1 бал.

Потім знаходять суму балів, одержаних в усіх 11 запитаннях.

Рівень сформованості вольових звичок ви­значається за такими критеріями:

· високий –33-27 балів;

· хороший –26-22 бали;

· середній -21-18 балів;

· низький -18 балів і нижче.

Тест 2

Дає змогу визначити, чи готові ви віддати свою дитину до школи.

1.Мені здається, що моя дитина буде вчитися гірше за інших дітей.

2.Я побоююсь, що моя дитина часто ображатиме інших дітей.

3.На мій погляд, чотири уроки - це непомірне навантаження на малюка.

4.Важко бути впевненим, що вчителі менших класів добре розуміють дітей.

5.Дитина може спокійно вчитися тільки в тому випадку, коли вчителька - її рідна мати.

6.Важко уявити, що першокласник може швидко навчитись читати, писати, рахувати.

7.Мені здається, що діти в цьому віці ще не здатні дружити.

8.Боюся навіть думати про те, що моя дитина обходитиметься без денного сну.

9.Моя дитина часто плаче, коли до неї звертається доросла незнайома людина.

10.Моя дитина ніколи не ходила до дитячого садка і весь час проводила з матусею.

11.Початкова школа, на мою думку, рідко здатна чогось навчити дитину.

12.Я побоююсь, що однокласники дражнитимуть мою дитину.

13.Мій малюк значно слабший за своїх од­нолітків.

14.Боюсь, що вчителька не зможе правильно оцінити успіхи кожної дитини.

15.Моя дитина часто каже: «Мамо, ми підемо до школи разом!»

Впишіть свої відповіді до таблиці 3: якщо ви згодні з твердженням, напишіть хрестик після косої рисочки, якщо незгодні - залиште клітин­ку порожньою.

Таблиця З

12345

1)2)3)4)5)

6)7)8)9)10)

11)12)13)14)15)

Разом

Аналіз результатів

· •до 4 балів - це означає, що у вас є всі підстави оптимістично чекати 1 вересня (ви самі до­статньо готові до шкільного життя вашої дити­ни);

· •5-10 балів - краще підготуватися до мож­ливих труднощів заздалегідь;

· •10балів і більше - було б непогано порадитися з дитячим психологом.

А тепер звернемо увагу на те, в яких стовпчи­ках отримано 2 чи 3 хрестики:

1—необхідно більше займатися іграми і зав­даннями, які розвивають пам'ять, увагу, дрібну моторику;

2—необхідно звернути увагу на те, чи вміє ваша дитина спілкуватися з іншими дітьми;

3—передбачаються труднощі, пов'язані із здоров'ям дитини, але ще є час для загартуввання;

4—побоювання, що дитина не знайде кон­такту з учителем: треба пограти з дитиною в сюжетно-рольові ігри за шкільною тематикою;

5—дитина дуже прив'язана до матері. Може, краще віддати її в невеличкий клас, чи віддати до школи на наступний рік? У будь-якому випадку корисно пограти з дитиною в школу.

Шановні батьки! Дорогі діти!

У НАШІЙ ГІМНАЗІЇ ПРОВОДИТЬСЯ ПРИЙОМ ДОКУМЕНТІ ДО 1 КЛАСУ НА 2020-2021 НАВЧАЛЬНИЙ РІК.

Прийом дітей до 1 класу Завійської гімназії розпочався та здійснюється на безконкурсній основі.

Зарахування учнів до закладу освіти здійснюється відповідно до законодавства та оформлюється наказом директора закладу. Для зарахування учня до закладу батьки або особи, які їх заміняють, подають заяву, копію свідоцтва про народження дитини, медичну довідку встановленого зразка.

До 31.05.2020 проводиться прийом заяв про зарахування дітей до школи (абз. 2 п. 6 р. І Порядку, затвердженого наказом МОН України від 16.04.2018 № 367).

ЩО ПОТРІБНО МАЙБУТНЬОМУ ПЕРШОКЛАСНИКУ

1. Спортивна форма.
2. Спортивне взуття.
3. Змінне взуття. Альбом і фарби (гуаш або медові).
4. Пензлики для малювання (2шт).
5. Стаканчик для малювання.
6. Кольорові олівці та фломастери.
7. Кольоровий папір, кольоровий картон. 8. Ножиці із закругленими кінчиками.
9. Клей ПВА.
10. Пластилін, дощечка із стеками.
11. Папка для праці (за бажанням).
12. Конструктор будь-який.
13. Зошити (5 в косу лінію, 5 в клітинку). 14. Обгортки для підручників та зошитів. 15. Папка для зошитів.
16. Пенал (2 ручки, 2 прості олівці, лінійка, гумка, стружка).
 

Радимо також ознайомитись з вимогами до шкільного ранця.

Для зарахування дитини до 1 класу батьки або особи, які їх замінюють, подають:

· заяву на ім’я директора школи;

· копію свідоцтва про народження дитини;

· медичну довідку за формою №086-1/о.

ПСИХОЛОГІЧНА ПІДТРИМКА

Золоті заповіді батькам

Шановні батьки! Давайте вчитися виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись з основами педагогіки, психології, права, якщо насправді любимо своїх дітей і бажаємо їм щастя. Ці рекомендації допоможуть вам швидше набути батьківської мудрості.

1.Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.

2.Не сприймайте свою дитину як свою власність, не ростіть її для себе, не вимагайте від неї реалізації заданоївамижиттєвої програми і досягнення поставленоївамимети. Дайте їй право прожити власне життя.

3.Ніколі не навчайте тому,у чому самі не обізнані.

4.Вчіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них.

5.Довіряйте дитині. Дозвольте робити власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.

6.Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.

7.Ніколи не давайте дитині негативних оцінкових суджень(«ти поганий», «ти брехливий», «ти злий»), оцінювати треба лише вчинки.

8.Намагайтеся впливати на дитину проханням — це найефективніший спосіб давати їй інструкції.

9.Не ставтеся до дитини зневажливо.

10.Будьте послідовними у своїх вимогах.

11.Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими (друзями, однокласниками, сусідами), а порівнюйте лише з тим, якою вона була вчора і якою є сьогодні.

 Заповідь Марії Монтессорі для батьків

Італійка Марія Монтессорі чудова вчителька, психолог, фізик, лікар. 70 років її ім’я було забуте у Східній Європі і згадувалося лише у працях істориків педагогіки. А в той же час на Заході, в Америці, Азії відкривалися наукові інститути та академії, в яких вивчали і втілювали в життя антропологічні, дидактичні, педагогічні ідеї Марії Монтессорі, і мільйони дітей успішно навчалися в її школах.

Саме Монтессорі-школа занесена до Книги Гіннеса як найчисленніша. У ній навчається більше 22000 дітей, а знаходиться вона в Індії. Кажуть, що таку ж школу, але в Америці закінчила, наприклад, донька Білла Клінтона. Онуки і правнуки Льва Миколайовича Толстого, емігрували в різні країни світу, теж навчалися в Монтессорі-школах. У Нідерландах, Фінляндії та США дитячі сади і школи цього напряму включені в основний державний реєстр офіційних навчальних закладів.

Про педагогіку Марії Монтессорі

Якщо Ви будете хоча б раз на тиждень перечитувати список заповідей Марії Монтессорі для батьків, то взаємини з дітьми можуть вийти на абсолютно інший якісний рівень:

1.Дітей вчить те, що їх оточує.

2.Якщо дитину часто критикують – вона вчиться засуджувати.

3.Якщо дитину часто хвалять – вона вчиться оцінювати.

4.Якщо дитині демонструють ворожість – вона вчиться битися.

5.Якщо з дитиною чесні – вона вчиться справедливості.

ДОПОМОГА БАТЬКІВ У ПЕРІОД ПІДГОТОВКИ ДО ЗНО ТА ДПА

Пізнавальні процеси вашіх дітей у цьому віці розвинуті вже достатньо. Зокрема, учні вміють: виділяти головне; бачити подібне і відмінне, порівнювати; працювати зосереджено; згадувати те, що потрібно для відповіді на запитання; узагалюнювати та диференцювати; міркувати та робити висновки.

Безумовно, обсяг знань із предмета важливий. Саме знання є запорукою високої оцінки. Однак і психологічна готовність впливає теж. Вміння опанувати, керувати своїми почуттями в ситуації стресу, не розгубитися у важку хвилину не завадить нікому. Як можуть психологічно допомогти батьки у кращій підготовці до ЗНО або ДПА?

Батьки часто забороняють своїм дітям перед іспитом спілкуватися з друзями «не поділу», зачиняють удома, відбирають мобільний, вимикають телевізор, тобто оберігають інтелектуальну діяльність свого сина або доньки від сторонніх впливів. А бажано було б не провокувати конфлікти, не нагнітати і без того напружену обстановку. Треба емоційно захистити дитину – запросити на спільну поїздку чи прогулянку, поговорити про життя.

Батьки часто не дуже задоволені тим, що дитина запрошує до себе друга чи подругу для спільної підготовки до тестування, іспиту. Запям’ятайте, що вчитися удвох справді не можна, а ось повторювати – навіть бажано. Це доцільно робити напередодні іспиту. Можна розподілити теми за інтересами, складністю, ступенем засвоєння: один розповідає те, що другий ще не вивчив. Таким чином дитина мимоволі запам’ятає матеріал, який колись полінувався вивчити.

Дбайте про режим дня, харчування дитини. Контролюйте, скільки спить ваш син чи донька. Регулярне недосипання небеспечне для психіки і послаблює імунітет. Харчування має бути повноцінним. Слід давати продукти, які містять вітамін Е (картопля, соя, кукурудза, морква). Він підвищує імунітет і стійкість до стресу. Корисне споживання великої кількості рідини – звичайна вода та натуральні соки. Заспокійливий чай нормалізує сон.

Найважливіше – постарайтеся, щоб у родині панував спокій, порозуміння. Розв’язання конфліктів залиште на потім. Займіть позицію «друга» для своїх синів та дочок. Частіше спілкуйтеся з ними, допомагайте і підтримуйте.

Не сприймайте відмінний результат як належний і єдиний можливий, у будь-якому разі порадійте з дитиною. Незадовільний результат – це не трагедія, це досвід. Не махайте приречено руками, не вішайте ярлика «нездара» на свою дитину. Обговоріть те, що трапилося, і врахуйте цей досвід. По суті, наші діти не просто складають іспити з навчальних предметів, вони вчаться долати труднощі – цього неодмінно треба вчити та вчитися.

Вірте у свою дитину, її здібності, знання. Дайте їй відчути, що ви її любите, розумієте і підтримаєте у будь-яких ситуаціях.

Стратегії та підходи у спілкуванні з підлітками

Діти, підростаючи, потребують самостійності, автономності від батьків. Але не всі батьки приймають цю потребу й не дають дитині бажаної свободи. Цей конфлікт абсолютно реалістично проявляється в дитячо-батьківських взаєминах досить часто. Найскладніший період – підлітковий. Конфлікт взаємин між підлітками та дорослими загострюється й нині, адже, на жаль, нас оточує жорстокість, агресія, насилля, сповнена грубістю сексуалізована реальність, що транслюється засобами масової інформації. Легко зрозуміти, чому деякі дорослі використовують авторитарні методи виховання дітей та підлітків, тримають їх на «відстані витягнутої руки». Але взаємини у цій ситуації можуть загостритися, а підліток – віддалитися від батьків. В інших випадках дорослі не мають сил протистояти підлітку й заплющують очі на його поведінку, сподіваючись на краще.

Ключ до добробуту наших підлітків – це можливість отримати доступ до їхніх почуттів, думок та цінностей. З’ясуймо, як говорити з підлітками, щоб вони, слухали, відверто висловлювали свої думки та почуття. Пропонуємо розглянути деякі стратегії та підходи у спілкуванні з підлітками.

І. Приймаємо почуття підлітка

Ідентифікуйте почуття та думки підлітка. Використовуйте техніки повторення, перефразування;

реагуйте на почуття підлітка словами чи вигуками («Оце так!», «Ого!», «Ех!»);

запропонуйте у вигляді фантазії те, що не можете дати в реальності («Так, було б чудово, якби…»);

висловіть співчуття, внесіть корективи у поведінку підлітка.

ІІ. Альтернативи наказам

Якщо Ви звикли віддавати накази («Зроби музику тихіше! Зараз!»), спробуйте такі варіанти:

Опишіть проблему («Коли в тебе так голосно грає музика, неможливо думати та розмовляти»);

висловіть свої почуття та відчуття («У мене болить голова від такого галасу»);

проінформуйте («Часті підвищені звукові навантаження негативно впливають на слух»);

запропонуйте вибір («Що тобі підходить: зменшити звук чи зачинити двері в кімнату?»);

скажіть одним словом («Гучність!»);

висловіть свої очікування («Можна частіше замислюватися над тим, як оточення сприймає такий галас»);

якщо підліток продовжує вести себе зухвало, робіть активні дії.

ІІІ. Заохочуємо до співпраці

Запропонуйте підлітку висловити свою думку («Тобі щось заважає приходити додому вчасно?»);

висловіть свою думку («Коли я чекаю на тебе в певний час, а ти не вертаєшся, я дуже хвилююся»);

запропонуйте підлітку влаштувати «мозковий штурм», і не оцінюйте їх (« Давай поглянемо, чи існують варіанти, щоб тобі більше часу проводити із друзями, а мені – не хвилюватися»);

запишіть усі ідеї, що виникли під час «мозкового штурму», і не оцінюйте їх;

проаналізуйте ідеї та виберіть найкращі, які можна впровадити у життя.

За матеріалами Г. Тарасенко

ХАРАКТЕРИСТИКА БЛАГОПОЛУЧНОЇ СІМ’Ї

Питання про те, якою є благополучна сім’я, доволі складне. Якщо розрізняти благополучну та проблемну сім’ї на основі виконання чи невиконання функцій (виховної, господарсько-побутової, емоційної, соціального контролю, економічну, репродуктивну, відновлювальну, соціалізаційну), то благополучною можна вважати родину, в якій усі функції виконуються. Водночас виникає запитання: чи є відсутність деяких функцій причиною для зарахування сім’ї до категорії проблемних? Звичайно, можна припустити, що відбуватиметься в сім’ї через невиконання нею певної функції, проте формальних підстав для класифікування її як проблемної при цьому немає.

Як свідчать результати досліджень, благополучною є сім’я, в якій реалізуються всі функції, усі члени якої пов’язані між собою емоційно. Сімейні зв’язки дають змогу людині зберігати психологічну рівновагу, опановувати сімейні ролі, бути стійкою до стресів, вірити в майбутнє, відчувати свою правоту.

Взаємозв’язок членів благополучної сім’ї визначається її емоційною та історичною пам’яттю, почуттям захищеності, підкріпленим міфами, легендами, розповідями про вчинки, чесноти предків, родичів. Життя в благополучній сім’ї сприяє формуванню спільних звичок і традицій, стереотипів поведінки, які визначають родинний образ. Члени благополучної сім’ї мають загальне психосемантичне поле, завдяки якому спілкування стає ближчим і теплішим, продуктивнішим, таким, що допомогає знімати смислові бар’єри, розв’язувати проблеми.

Благополучна сім’я – це мала група, пов’язана взаємною моральною відповідальністю та психологічною підтримкою. Усі члени такої сім’ї знають, що добре, а що погано, які вчинки не схвалюються членами родини, а якими пишаються і діти, і дорослі. Дитина із благополучної сім’ї часто не замислюється про свій особистісний вибір, більшість рішень, оскільки вони приймаються на основі системи родинних правил.

У благополучній сім’ї складається внутрішня система оцінок, що дає змогу дитині визнавати та створювати уявлення про себе: люблена вона чи небажана, добра чи зла, красива чи потворна, чи відповідає вона соціальним нормам і вимогам. Традиції, сімейні норми відіграють захисну роль, обмежують простір особистої відповідальності дитини сімейними рамками, формують самосвідомість через демонстрування зразків поведінки. Таким чином, у благополучній сім’ї природно складаються необхідні умови для нормального психічного розвитку, які неможливо створити штучно, поза сім’єю.

Відомо, що сімейні зв’язкі емоційні та багато в чому несвідомі. Вони можуть впливати на людину по-різному. У випадку, коли дитина відчуває залежність від батьківської сім’ї, у неї з’являються життєві сценарії, які відповідно формують її долю.

ЧОМУ ДІТИ ТА БАТЬКИ НЕ РОЗУМІЮТЬ ОДИН ОДНОГО?

Для того щоб допомогти вам краще та ясніше усвідомити свої стосунки з дитиною, пропонуємо невеликий «Тест для батьків».

Серед усіх речень треба відмітити ті з них, які ви вважаєте правильними.

Діти не розуміють своїх батьків, тому що:

Діти не бажають витрачати зусилля, щоб зрозуміти батьків.

У дітей недостатній життєвий досвід.

У них не вистачає розуму, щоб зрозуміти очевидні для батьків речі.

Ніхто не вчить дітей правильно розуміти своїх батьків.

Діти розраховують на те, що батьки завжди їх розуміють.

Дітям не потрібне розуміння, вони бажають тільки бавитись.

Діти відчувають, що батьки їх не люблять, та роблять все «на зло»

Батьки не вважають за потрібне пояснювати дітям свої вимоги.

Батьки зловживають довірою та довірливістю своїх дітей.

Діти не шукають розуміння, а бажають виконувати свої забаганки.

Відмітьте, до якої групи (А чи В) належать ваші відповіді:

А: 1; 3; 5; 6; 10 – винні діти. В: 2; 4; 7; 8; 9; - винні батьки.

Батьки не розуміють своїх дітей, тому що:

Впевнені, що діти добре їх розуміють, але вдають зворотнє, щоб досягти «свого».

Вважають, що їм «нічого та нікого» розуміти, тому що діти малі, а тому – дурні.

Впевнені, що діти самі повинні навчитися їх розуміти, якщо бажають уникнути покарання.

Батьки забули той час, коли самі були дітьми.

Батьки й так багато сил віддають своїм дітям, щоб витрачати сили ще й на їх розуміння.

Впевнені, що якщо буде «дуже потрібно», то вони примусять дітей розуміти свої вимоги.

«Повне розуміння» однаково неможливе, а інше не варте витрачених сил.

Впевнені, що все налагодиться само по собі, без якогось розуміння.

Батьки не вважають за потрібне поводитися так, щоб діти їх розуміли.

Діти не бажають бути слухняними тому, що не люблять підкорюватися.

Відьмітьте, до якої групи (А чи В) належать ваші відповіді:

А: 1; 2; 3; 7; 10 – винні діти. В: 4; 5; 6; 8; 9 – винні батьки.

Якщо ви обрали варіанти I.А та II.А, то ви перекладаєте провину за стосунки, які склалися, на саму дитину, а себе не вважаєте відповідальним за характер стосунків.

Якщо ви обрали варіанти I.В та II.В, то ви берете відповідальність за встановлені стосунки на себе.

Якщо ви обрали змішані варіанти, до яких належать відповіді А і В, то ви дивитесь на свої стосунки з дитиною як на двосторонній прцес і розумієте, що необхідно бути вимогливим не тільки до дитини, але й до себе самого.

ЯК СПІЛКУВАТИСЯ З ДИТИНОЮ-ПІДЛІТКОМ

Коли ми звертаємося до своїх досить великих дітей, вони починають відводити очі, переступати з ноги на ногу і дивитися кудись у підлогу замість того, щоб дивитися на нас, або ж відверто заявляють: «Так я і послухався!». А після цього зачиняють двері перед нашим носом і починають жити своїм особистим життям, а нам залишається тільки вірити, що нічого страшного не станеться. Ще не дуже піздно почати спілкуватися з ними по-справжньому. Настав час відвертої зустрічі.

Дочекайтеся, коли дитина буде не в збудженому стані, дайте їй заспокоїтися.

Скажіть, що хочете поговорити, - і запропонуйте самій обрати для цього слушний момент. Попередьте, що вам знадобиться, наприклад, одна година. Нехай дитина сама обере час, вимагайте лише одного: щоб ніщо не стало на заваді.

Будьте готові до того, що підліток почне вперто відмовлятися, але все одно наполягайте на своєму.

Сядьте перед дитиною і попросіть її уважно подивитися вам у вічі. Одразу попередьте, що не буде нотацій або сварки, і ви не обговорюватимете її поведінку. Зверніться з проханням пояснити, чому, на її думку, у вас зіпсувалися стосунки.

Налаштуйтеся на відвертість. Див не чекайте, але насамперед намагайтеся сприймати слова дитини без якихось умов. Пам’ятайте, що ця розмова – про саму дитину, а не про вас. Не варто говорити зараз про те, яким ви були в дитинстві гарним хлопчиком або дівчинкою.

Не читайте лекцій, не лютіться. Не показуйте свого гніву, якщо почуєте щось таке, що ви вважаєте помилкою, недоумством або навіть правопорушенням.

Пам’ятайте: коли дитина говорить відверто, ви слухаєте саме життя, причому «з перших рук».

Не критикуйте друзів своєї дитини. Розказуйте про справжні дружні стосунки на прикладах свого життя. Дитина розбереться сама. Довіряйте, але не пускайте на самоплин.

Залучайте дітей до різних справ, щоб час був зайнятий. Це дисциплінує, загартовує цілеспрямованість.

Дотримуйтеся єдиної виховної лінії – єдність у методах виховання, послідовність.

Проблеми, які виникають між нами та нашими дітьми, мають глибоке коріння. Варто згадати себе в цьому ж віці та свої стосунки з батьками. Можливо, це дасть відповідь, чому підліток поводиться саме так, а не інакше.

Пам’ятайте: кожна вирішена з дитиною проблема допоможе вам розв’язати свої внутрішні суперечності, пов’язані з вашими батьками.

Не потрібно намагатися силою змінити дитину. Пам’ятайте, що система виховних впливів полягає не лише у покараннях. Слід ураховувати, що є такі риси характеру, які перебороти неможливо. Любіть дитину такою, якою вона є.

Права і обов’язки батьків

Закон України

Про загальну середню освіту

Стаття 29.Права та обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють

1. Батьки або особи, які їх замінюють,мають право:

вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей;

приймати рішення щодо участі дитини в інноваційній діяльності загальноосвітнього навчального закладу;

обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування загальноосвітніх навчальних закладів;

звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей;

захищати законні інтереси дітей.

2. Батьки або особи, які їх замінюють,зобов'язані:

забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання;

постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до сім'ї, старших за віком, державної і рідної мови, до народних традицій і звичаїв;

виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей Українського народу, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до України.

3. У разі, якщо батьки або особи, які їх замінюють, всупереч висновку відповідної психолого-медико-педагогічної консультації відмовляються направляти дитину до відповідної спеціальної загальноосвітньої школи (школи-інтернату), навчання дитини проводиться за індивідуальною формою.